Легко мне, поверьте,
На судьбу я не сетую,
В молитве вечерней я с Богом беседую.
Всевышний призвал меня на дело святое,
И дал мне уменье в стихи слагать слово.
Есть судьбы счастливые,
Есть судьбы несчастные,
Есть судьбы разбитые и судьбы прекрасные.
Моя же судьба – нести людям Слово,
Чтоб каждый познал Иисуса Живого.
Полина Довженко,
Харьков (Украина)
Любимый Агнец Божий!
Тебе я сердце отдаю,
а сердце лгать не может...
Родилась я в тяжёлые военные годы, которые отняли у меня родителей. Я их даже не помню. До совершеннолетия воспитывалась в детском доме города Харькова. Закончила Харьковский электромеханический техникум, и до ухода на пенсию проработала на предприятии электросетей в качестве оперативного персонала по обслуживанию подстанций. В юности пробовала писать лирические стихотворения, но это увлечение было недолгим.
Жизнь меня не баловала, познала много горя и страданий. В 36 лет осталась вдовой, а через семь лет - после смерти мужа – потеряла самое дорогое в своей жизни – дочь. Сын, которого я вырастила без отца, причинил мне немало горя и хлопот: продолжительным запоям, думала, не будет конца. В критический момент, когда я поняла, что потеряла жильё и постепенно теряю сына, и что самостоятельно не могу изменить ситуацию в лучшую сторону – я призвала на помощь Господа. Свершилось чудо: он меня услышал и протянул руку помощи. Святой Отец спас не только меня, но и моего сына, невестку и внука. Ведь не зря же Слово говорит: «...спасёшься ты и дом твой». Теперь мы все вместе пришли к вере и служим Господу. Сейчас я имею своё жильё, причём оно мне досталось совершенно бесплатно.
Господь – Бог чудес! Наша христианская харьковская Церковь воспитывает более трёх тысяч верующих. Господь создаёт Церковь и усматривает различные служения: молитвенное, миссионерское, детское и другие. Мы с сыном посвятили себя миссионерскому служению. Слава Богу, что Он нас взращивает духовно и совершенствует в Слове, даёт нам силы и мудрость, чтобы побеждать.
Моя поэзия гуманна, призывает к нравственному самоочищению, духовному и физическому совершенствованию. В наш трудный век человеку надлежит быть ласковым к зверям, целомудренным в любви, милостливым к падшему и больному. Спасение наше – в вере в Бога :
Я радуюсь жизни, я – тело Христово,
Господь дал мне силу вершить Его волю,
Омыл своей кровью, очистил от скверны,
Зажёг во мне искру любви беспредельной…
Буду безмерно счастлива, если мои строки найдут отклик в вашем сердце !
Полина Леонтьевна Довженко.
БУДУ РАДА ОБЩЕНИЮ!Пишите:61007, Украина, г.Харьков, ул.Мира, дом 14, кв.196. e-mail автора:polina_dovzhenko@mail.ru
Прочитано 6207 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вам легко тому, що ви довірились Божому Провидінню, так, як це має робити кожен християнин. А особливо таким життям має жити харизматик (людина, яка дарами Святого Духа служить ближнім - дарами як звичайними так і надзвичайними). Тому я хочу благословити в Імя Ісуса Христа вас і всіх людей, які намагаються нести Добру Новину про Господа нашого Ісуса Христа та Відновлення всіх у Святому Дусі!!!
Алілуя! Прийди Святий Духу! Амінь!
Оля
2014-09-16 12:51:44
Слава Господу, Который в испытаниях укрепляет нас и учить надеяться на Него и не роптать!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
